» » Вікові особливості системи Даханія


Вікові особливості системи Даханія

Діти до 8-11 років мають недорозвинену носову порожнину, набряклу слизову оболонку і звужені носові ходи. Це утруднює дихання носом і тому діти часто дихають з відкритим ротом, що може сприяти простудних захворювань, запалення глотки і гортані.

Крім того, постійне дихання ротом може привести до частих отитів, запалень середнього вуха, бронхітів, сухості порожнини рота, до неправильного розвитку твердого піднебіння, до порушення нормального положення носової перегородки та ін. Простудні-інфекційні захворювання слизової носа (риніти) майже завжди сприяють її додатковому набряку і ще більшої зменшенню і до того звужених носових проходів у дітей, додатково сприяє ускладненню їх дихання носом. Тому простудні захворювання дітей вимагають швидкого і ефективного лікування, тим більше, що інфекція може потрапляти в повітряносних порожнини кісток черепа (в гайморову порожнину верхньої щелепи, або у фронтальну порожнину лобної кістки), викликаючи відповідні запалення слизової цих порожнин і розвиток хронічного нежитю (докладніше дивись далі).

З порожнини носа повітря потрапляє через хоани в глотку, куди відкриваються також ротова порожнина (кличе), слухові (євстахієві канали) трубки, і беруть початок гортань і стравохід. У дітей до 10-12 років глотка дуже коротка, що призводить до того, що інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів часто ускладнюються запаленням середнього вуха, так як інфекція туди легко потрапляє через коротку і широку слухову трубу. Про це слід пам'ятати при лікуванні простудних захворювань дітей, а також при організації занять з фізичної культури, особливо на базі водних басейнів, з зимових видів спорту тощо.

Навколо отворів з порожнини рота, носа і слухових трубок в глотці знаходяться лімфоепітеліального вузли, призначені захищати організм від хвороботворних мікроорганізмів, які можуть потрапляти в рот і глотки разом з повітрям, який вдихає, або з їжею або водою, вживаних. Ці утворення називаються аденоїди або гланди (мигдалини). До складу мигдалин відносяться глоткові трубні, мигдалини зеву (піднебінні і мовні) і грудні лімфатичні вузли, які утворюють лімфо-епітеліальну кільце імунного захисту.

Серед усіх захворювань органів дихання, в тому числі дітей з перших днів життя, найбільш поширеними є гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) в групу яких, за даними А. А. Дробінськоі (2003), відносяться грип, парагрипозної, аденовірусні, риновірусні ін . хвороби верхніх дихальних шляхів. Діти старше 3 років найбільш чутливі до збудників грипу, тоді як в інших ГРВІ поступово набувають відносного імунітету.

Найбільш поширеними клінічними формами захворювань ГРВІ є риніти (запалення слизової носа), фарингіти (заг Пален мигдалин зіва), тонзиліти (запалення глоткових мигдалин), ларингіти (запалення гортані), трахеїти, бронхіти (запалення повітряносних шляхів), пневмонії (запалення легенів). Тонзиліти можуть ускладнюватися у формі фолікулярних або лакунарних ангін і лімфаденітом. Коли інфекція охоплює епітеліальні сполучні тканини і судинну систему, можуть виникати набряки і гіперемія слизової (катар дихальних шляхів).

Віруси можуть також поширюватися кров'ю по всьому організму, вражаючи печінку, шлунково-кишковий тракт, серце, кровоносні судини, центральну нервову систему, нирки та ін. Органи. Захворювання ГРВІ сприяють скупченість людей, незадовільний гігієнічний стан приміщень (у тому числі класних кімнат, спортивних залів), переохолодження організму (застуда), тому слід впроваджувати відповідні профілактичні заходи, а під час епідемій ГРВІ вводити карантинні дні, в тому числі припиняти роботу спортивно - тренувальних секцій.

Серед інших небезпечних інфекційних хвороб органів дихання слід виділити кір, коклюш, дифтерію, туберкульоз, основними причинами поширення яких є контакт з хворим, незадовільні гігієнічні та соціально-побутові умови.

Однією з найбільш поширених форм ускладнень частих ринітів у дітей може бути запалення придаткових пазух носа, тобто розвиток гайморитів або фронтит. Гайморит - це запалення, яке охоплює слизову повітряносних порожнин верхньої щелепи.

Захворювання розвивається як ускладнення після інфекційних хвороб (кору, грипу, ангіни) при їх недбалому лікуванні, а також від частого запалення слизової носа (нежиті), яка буває, наприклад, у дітей, що займаються водними видами спорту. Запалення гайморової порожнини верхньої щелепи може поширюватися і на порожнину лобної кістки, приводячи до запалення лобової пазухи фронтит.

При цьому захворюванні у дітей виникають головні болі, сльозотеча, гнійні виділення з носа. Гайморит і фронтит небезпечні переходом у хронічні форми і тому вимагають ретельного і своєчасного лікування.

З носоглотки повітря потрапляє в гортань, яка складається з хрящів, зв'язок і м'язів. Порожнина гортані з боку глотки при ковтанні їжі прикривається еластичним хрящем надгортанником, який протидіє потраплянню їжі в повітряносних шляху.

У верхній частині гортані розташовані також голосові зв'язки.


Взагалі, гортань у дітей коротша, ніж у дорослих. Найбільш інтенсивно цей орган росте в перші 3 роки життя дитини, і в період статевого дозрівання. В останньому випадку формуються статеві відмінності в будові гортані: у хлопчиків вона стає більш широкою (особливо на рівні щитовидного хряща), з'являється кадик і голосові зв'язки стають довшими, що обумовлює ламку голосу кінцевого формуванням більш низького голосу у чоловіків.

Від нижнього краю гортані відходить трахея, яка далі розгалужується на два бронхи, які і поставляють повітря відповідно до лівого і правого легкого. Слизова оболонка повітряносних шляхів дітей (до 15-16 років) дуже вразлива до інфекцій за рахунок того, що містить меншу кількість слизових залоз і дуже ніжна.

Основним газообмінні органом дихальної системи є легені. З віком будова легень значно змінюється: наростає довжина повітряносних шляхів, а у віці до 8-10 років ще й збільшується кількість легеневих пухирців альвеол, які є кінцевою частиною дихального шляху.

Стінка альвеол має один шар епітеліальних клітин (альвеоцита), товщиною 2-3 миллимикрон (мкн) і обплетена густою сітківкою капілярів. Через таку незначну перетинку відбувається обмін газами: з повітря в кров переходить кисень, а в зворотному напрямку-вуглекислий газ і вода. У дорослих людей в легенях налічується до 350 млн альвеол, що мають загальну площу поверхні до 150 м ~.

Кожне легке покрито серозної оболонкою (плеврою), яка складається з двох листків, один з яких приростає до внутрішньої поверхні грудної клітини, другий в тканини легенів. Між листками утворюється невелика порожнина, заповнена серозною рідиною (1-2 мл), яка сприяє зменшенню тертя при ковзання легенях при диханні.

Легені у дітей до 8-10 років ростуть за рахунок збільшення кількості альвеол, а після 8 років за рахунок збільшення обсягу кожного альвеоли, який за весь період розвитку може збільшуватися в 20 і більше разів, щодо обсягу у новонародженого. Збільшенню обсягу легень сприяють фізичні тренування, особливо біг і плавання і цей процес може тривати до 28-30 років.

Стан зовнішнього дихання характеризується функціональними і об'ємними показниками.

До функціональних показників відносять насамперед тип дихання. Діти до 3-х років мають діафрагмальний тип дихання. З 3 до 7 років у всіх дітей формується грудний тип дихання.

З 8 років починають проявлятися статеві особливості типу дихання: у хлопчиків поступово розвивається черево діафрагмальний тип дихання, а у дівчаток вдосконалюється грудний тип дихання. Закріплення такої диференціації завершується в 14-17 років.

Слід зауважити, що тип дихання може змінюватися залежно від фізичного навантаження. При інтенсивному диханні у хлопців починає активно працювати не тільки діафрагма, а і грудна клітка, а у дівчат разом з грудною кліткою активується і діафрагма.

Другим функціональним показником дихання є частота подихів (кількість вдихів або видихів за I хвилину), яка значно зменшується з віком

Найцікавіші новини


Увага, тільки СЬОГОДНІ!