Напевно, зовсім не обов'язково говорити, що тема досить важка. Говорити про онкологічних хворих дуже складно, тим більше, якщо така біда торкнулася близьких. Всі, кому не пощастило, кого не обійшла стороною ця страшна хвороба, якщо хтось з рідних і близьких захворів, задаються питанням: «чи можна і чи потрібно говорити правду онкологічному хворому?».
Неможливо відповісти на це питання "так" або "ні", оскільки це необхідно вирішувати, виходячи з сили характеру хворого, та й, взагалі, зіставляючи безліч чинників.
Гірка правда чи солодка брехня?
Сильні особистості, дізнавшись, що залишилося їм прожити ще кілька років, можуть на зло смерті жити ще чверть століття, але є й настільки слабкі люди, які ламаються від однієї лише вести про страшний захворюванні, вже через півроку. Як кажуть, порятунок потопаючого - справа рук самого потопаючого.
Повинно бути присутнім бажання жити. Якщо його немає, немає сил боротися, немає опору хвороби, людина сама себе перетворює на жертву, і може померти в будь-який момент, причому зовсім необов'язково від раку, оскільки хворий сам себе вже прирік на смерть. Ні в якому разі не можна засуджувати таких людей, оскільки, щоб мати на це право, треба побувати в цій шкурі, чого і ворогу не побажаєш.
Багато хто вважає, що говорити правду онкологічному хворому не просто можна, а потрібно, оскільки людина має право знати про себе все. Також існують люди, які вважають, що не завжди необхідно знати гірку правду.
Відомі випадки, коли до підтвердження нещасливого діагнозу, хворі відчували себе добре, а варто їм дізнатися про те, що їхні дні полічені, вони починають згасати на очах. Напевно, має місце самонавіювання.
Людина може просто розчаруватися, і, зрозумівши, що майбутнього немає, своїми думками прискорити процес розвитку злоякісної хвороби. А може бути, якби хворий не знав про свій діагноз, прожив би довше? А адже відомі випадки, коли і хвороба відступає.
Так само можна міркувати і з приводу прямо пропорційних ситуацій. Сильна, вольова людина має знати правду.
Адже, знаючи, що йому не судилося дожити до глибокої старості, він би захотів зробити більше добрих справ, сказати близьким потрібні слова, в якомусь сенсі підготуватися, тобто дожити своє життя правильно. Та й важко уявити, що можна сказати людині, яка курсами проходить хіміотерапію, але продовжує вірити, що з його здоров'ям все гаразд.
Буває, що самі онкологічні хворі не бажають знати правди, хоч і здогадуються про все. І всі спроби близьких поговорити про хворобу не увінчаються успіхом.
Просто людина намагається жити, як може, а розмови про це не входять в його плани. Це дуже важко - знати і не зуміти допомогти.
Говорити чи не говорити правду онкологічному хворому?
Загалом, ви самі повинні вирішити чи потрібно говорити правду онкологічному хворому. Вирішіть це на сімейній раді, поговоріть з лікарем, психологом.
Тобто, продумайте ситуацію на кілька кроків вперед, представляючи стан свого близької людини. Спробуйте підібрати правильні, потрібні слова, щоб підтримати хворого - йому це необхідно. Дайте зрозуміти, що він не один, що ви готові разом боротися з цією жахливою хворобою.
Найцікавіші новини