Набряк гортані не є самостійним захворюванням, а тільки одним з проявів багатьох патологічних процесів. Набряк гортані може мати запальну і незапальної природу.
Запальний набряк гортані може супроводжувати такі патологічні стани: гортанну ангіну, флегмонозний ларингіт, абсцес надгортанника, гнійний процес у горлі, прігорловом і загорловом просторах (Паратонзиліт, паратонзіллярний, загорловій і латерофарінгеальній абсцеси), гнійні процеси шийного відділу хребта, кореня язика і м'яких тканин дна порожнини рота.
Однією з частих причин набряку гортані є травми: вогнепальні, тупі, колючі, ріжучі, термічні, хімічні, чужорідні тіла. Набряк виникає внаслідок опіку гортані гарячою їжею, кислотами, лугами, відмороженням. Травматичний набряк гортані може розвинутися у відповідь на хірургічне втручання на гортані і шиї (наприклад, у разі струмектомії), в результаті тривалої і травматичної інтубації гортані, після променевої терапії захворювань органів шиї.
Незапальний набряк гортані виникає як ідіосинкразія до деяких харчових продуктів (наприклад, полуниці, суниці, яєць, раків та ін), лікарських та косметичних речовин тому що є проявом алергії. До цієї групи причин належить ангіоневротичний набряк Квінке, при якому набряк гортані поєднується з набряком обличчя і шиї.
Набряк гортані може розвиватися в осіб із захворюваннями серцево-судинної системи, що супроводжуються недостатністю кровообігу II і III ступеня, захворюваннями нирок, цирозом печінки, кахексією. Він може виникнути при деяких інфекційних хворобах грипі, кору, скарлатині, тифі.
Набряк гортані, який швидко розвивається, особливо її нижня чать, супроводжується значним порушенням дихання.
Лікування набряку гортані направлено на лікування основного захворювання, яке його викликало, і завжди включає дегідратаційні, гіпосенсибілізуючі та седативні засоби.
Воно завжди має проводитися в умовах стаціонару, так що з наростанням утруднення дихання через гортань може потрібно трахеостомія.
У разі запального набряку гортані необхідно провести розтин абсцесу гортані або суміжних з нею органів.
Вводять 20 мл 40% розчину глюкози, 10 мл 10% розчину кальцію хлориду (або 10 мл 10% натрію хлориду), 5 мл 5% розчину аскорбинат натрію, 5 мл 5% розчину уротропіну, ЗО-90 мг преднізолону. У зв'язку з тим що набряк гортані часто супроводжується спазмом внутрішніх м'язів гортані, внутрішньовенно рекомендується вводити 5-10 мл 2,4% розчину еуфіліну.
Еуфілін корисний ще й тому, що має сечогінну дію. Вводять 1% розчин димедролу 2 мл, 2,5% розчин піпольфену 2 мл чи іншої антигістамінний препарат. Під шкіру вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну.
Показані сечогінні засоби (наприклад, лазикс 1 мл внутрішньовенно або внутрішньом'язово). Застосовують внутрішньоносові блокади розчину новокаїну 0,5-1% 2-3 мл.
Хороший ефект дають відволікаючі процедури: гарячі ножні ванни, гірчичники на грудну клітку і на ікри. Відволікаючі процедури слід проводити за відсутності серцево-судинної недостатності і вираженої гіпертермії. При наявності гіпертермії призначають симптоматичні засоби: серцеві і жарознижуючі (анальгін, Аспізол).
Запальний набряк вимагає інтенсивного протизапального лікування антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Лікування алергічного набряку слід починати з елімінації алергену. У разі опікового набряку гортані необхідно проводити протишокові заходи підшкірно вводять 1-2 мл 2% розчину промедолу або 1% розчину омнопона.
Найцікавіші новини