Усі матеріали на сайті публікуються під редакцією професійних медиків, але не є приписом до лікування. Звертайтеся до фахівців!
Зміст:
- Відео: Своїми очима. Вірус Ебола (документальний фільм)
- Причини та шляхи передачі інфекції
- Механізм дії вірусу і симптоми захворювання
- Ускладнення, наслідки захворювання та прогноз
- Діагностика та лікування
- Принципи профілактики лихоманки Ебола
- Відео: лихоманка Ебола в програмі « Жити Здорово! »
Лихоманка Ебола - вірусна інфекція з переважним ураженням стінок судин, залученням до процесу всіх органів і систем, летальність від якої досягає 80%. Хвороба відноситься до числа особливо небезпечних, карантинних інфекцій.
На сьогоднішній день в світі зберігається як і раніше складна ситуація по різних інфекційних захворювань, у тому числі, з особливо небезпечних інфекцій. Якщо ще рік тому про лихоманці Ебола знали в основному тільки лікарі, а інформацію можна було отримати з спеціалізованої медичної літератури чи вікіпедії, то сьогодні, напевно, не залишилося тих, хто не чув би про неї хоча б раз. У засобах масової інформації щодня згадують про епідемію лихоманки Ебола, яка спалахнула в країнах Західної та Центральної Африки ще в кінці 2013 року, коли були зафіксовані перші випадки захворювання серед місцевого населення.
Першим хворим був дворічна дитина з Ліберії, що заразив всю сім'ю у грудні 2013 року. Всі контактували з ним родичі загинули. Хвороба стала швидко переходити від села до села, вражаючи все більше число людей. Дуже швидко вогнища інфекції поширилися з Ліберії в інші країни західної Африки. Крім місцевих жителів, серед загиблих були також приїхали на місце епідемії медичні працівники. Тільки в кінці березня прибулими з Європи медиками були зроблені спроби встановити причину захворювання і його збудника, а до 25 березня, після лабораторних досліджень зразків крові хворих, вже було точно відомо, що виною всьому вірус Ебола, підтип Заїр.
Географія розповсюдження інфекції на сьогоднішній день охоплює безліч країн африканського континенту:
- Ліберія, Сьєрра-Леоне, Гвінея, Нігерія, Конго.
Одиничний випадок зафіксовано в Сенегалі, куди інфекція потрапила з приїжджим жителем сусідньої країни.
Карта поширення вірусу Ебола. Червоним відзначені зони епідемії, що почалася в 2014 році, рожевим - місця, де коли-небудь фіксувалася Ебола, починаючи з 1976 року.
Небезпека такої епідемії в наші дні обумовлена не тільки високою контагіозністю (заразністю) захворювання, але і можливістю міграції жителів Африки в Європу, США, країни Азії, Росію і т. Д. Не секрет, що безліч людей переміщаються як наземним, так і повітряним транспортом в якості туристів, тисячі студентів приїжджають на навчання в університети Європи, Росії та сусідньої Білорусі. При таких потоках переїжджають висока ймовірність занесення інфекції навіть на інший континент.
Багато туристів побоюються підхопити вірус, відпочиваючи на курортах Африки та Азії. Так, в досить популярному в плані відпочинку серед жителів країн СНД, Єгипті досі не було зафіксовано жодного випадку зараження вірусом Ебола. Така ж ситуація в Тунісі, де також не встановлені випадки захворювання. За даними офіційних джерел, в Таїланді випадків лихоманки Ебола не було, проте вчені цієї країни отримали антитіла, які можуть бути ефективні в боротьбі з хворобою.
Поширенню захворювання серед жителів африканських країн сприяє дуже низький рівень медичного обслуговування, малодоступность кваліфікованої допомоги, брак ліків і персоналу. Варто також відзначити, що частина жителів, які контактували з хворими родичами або знайомими, попросту ухиляється від огляду лікарів навіть при появі симптомів захворювання. В таких умовах значно складніше ліквідувати первинний осередок інфекції, а масштаб її поширення збільшується з кожним днем.
На сьогоднішній день, число інфікованих вже перевищила 10 тисяч осіб, а, враховуючи кількість хворих і померлих від лихоманки Ебола, Всесвітньою організацією охорони здоров'я ситуація визнана критичною. Це проблема не тільки африканських країн, але й загальносвітова.
Так що ж являє собою ця підступна хвороба і чи варто її панічно боятися?
Відео: Своїми очима. Вірус Ебола (документальний фільм)
Причини та шляхи передачі інфекції
Геморагічна лихоманка Ебола досить добре вивчена, що не дивлячись на те, що вірус, що викликає захворювання, був відкритий порівняно недавно - всього лише 38 років тому. Свою назву вірус отримав від назви річки Ебола на території Конго, поблизу якої і був виявлений. Від першої офіційно зареєстрованою спалаху захворювання (Республіка Конго) померло понад 80% інфікованих.
Резервуаром інфекції вважають гризунів і кажанів, остаточний хазяїн - примати, свині і людина. Звідки саме взявся цей вірус аж до теперішнього часу визначити так і не вдалося. Безпосередню загрозу для людини становлять хворі тварини і люди, а також їхні трупи.
Вірус Ебола має 5 підтипів, три з яких високопатогенного для людини і здатні викликати спалахи захворювання з масовою загибеллю людей. Він досить стійкий у зовнішньому середовищі, що також сприяє його поширенню серед осіб, які контактували з хворими або їх виділеннями.
Вірус виявляється у всіх секретах організму - слині, сечі, грудному молоці, виділеннях шлунково-кишкового тракту і легенів, але найбільшу небезпеку становить, безсумнівно, кров хворих.
Потрапивши в організм людини або тварини, вірус Ебола вражає переважно судинну стінку (ендотелій), тому серед проявів на перший план виходять ознаки геморагічного синдрому (звідси і назва - геморагічна лихоманка).
Основний механізм зараження лихоманкою Ебола - контактно-побутовий, тобто збудник з виділеннями хворого передається при прямому контакті, догляді, лабораторних дослідженнях, медичних маніпуляціях, через забруднені виділеннями або кров'ю предмети побуту, постільні приналежності. Випадки зараження повітряно-крапельним шляхом не встановлені.
З моменту інфікування до розвитку клінічної картини захворювання (інкубаційний період) Проходить від двох днів до трьох тижнів. У цей період заражені не небезпечні і вірус не виділяють. Надалі розвиток інфекції проявляється підвищенням температури, болем у м'язах, сильною слабкістю, нудотою, блювотою і іншими симптомами. З цього моменту хворий становить суттєву небезпеку для оточуючих.
Серед осіб, які мають високий ризик зараження, потрібно відзначити не тільки близьких родичів і членів сім'ї, а й медичний персонал, який здійснює лікування та догляд за хворим.
Механізм дії вірусу і симптоми захворювання
Потрапляючи в організм людини, вірус протягом інкубаційного періоду розмножується в лімфатичних вузлах і селезінці